[OPINION] Психосоціальні ризики — прихована ціна праці на Філіппінах

Проблема полягає не лише в тому, скільки робочих місць ми створюємо, а й в умовах, у яких люди працюють.

У прибережних громадах рибалки та працівники аквакультури витримують тривалий і непередбачуваний робочий графік, часто перебуваючи в ізоляції та під тиском необхідності виконувати виробничі плани. У гірничодобувних районах працівники стикаються з небезпечними умовами праці поряд із серйозним економічним тиском і невизначеністю.

У багатьох домогосподарствах, коли дохід нестабільний, а праця стає непосильною, сім'ї змушені робити важкий вибір — зокрема відправляти дітей працювати, щоб звести кінці з кінцями.

Це не поодинокі випадки. Вони відображають глибшу реальність філіппінського ринку праці — ту, що залишається значною мірою невидимою: психосоціальні ризики на робочому місці.

У Всесвітній день охорони праці 2026 року ми нагадуємо собі, що безпека на робочому місці стосується не лише фізичних небезпек. Дедалі більш серйозними стають ризики, яких ми не бачимо: стрес, тривалий робочий день, нестабільність зайнятості, ізоляція та схильність до насильства або примусу.

Нещодавній звіт Міжнародної організації праці «Психосоціальне робоче середовище: глобальні тенденції та шляхи до дій» підкреслює масштаби проблеми. Психосоціальні ризики пов'язані з більш ніж 840 000 смертей у всьому світі щороку та мільйонами втрачених років здорового життя.

Тривалий робочий день впливає на психічне здоров'я

В Азії та Тихоокеанському регіоні майже половина працівників працює більше 48 годин на тиждень — значно більше, ніж в інших регіонах.

Це відображає реальність, з якою стикаються сьогодні багато філіппінських працівників.

Це підтверджується національними даними. Нещодавні опитування свідчать про те, що близько 60 відсотків працівників на Філіппінах повідомляють, що погане психічне здоров'я впливає на їхню продуктивність, тоді як цілих 75 відсотків вважають, що відкрита розмова про психічне здоров'я може обмежити їхні кар'єрні перспективи. Стигма залишається серйозним бар'єром, що приховує ризики доти, доки вони не стають кризами.

Психосоціальні ризики часто розглядаються як другорядні проблеми. Насправді вони перебувають у центрі деяких з найсерйозніших трудових викликів.

У таких секторах, як рибальство, аквакультура та гірничодобувна промисловість — де робота може бути віддаленою, неформальною та слабко регульованою — психосоціальний тиск поєднується з економічною вразливістю, створюючи умови, де може укорінитися експлуатація. Ізоляція, борги, нестабільний дохід і тиск на продуктивність можуть затримати працівників у ситуаціях насильства. Там, де нагляд слабкий, а працівники позбавлені голосу, межа між поганими умовами праці та примусовою працею може ставати небезпечно тонкою.

На рівні домогосподарств наслідки не менш серйозні. Коли дорослі не можуть забезпечити собі стабільну та гідну роботу, дітей часто залучають до праці — особливо в сільському господарстві, дрібномасштабному видобутку корисних копалин та неформальних послугах.

Що ще можуть зробити Філіппіни?

Таким чином, психосоціальні ризики стосуються не лише стресу — вони є частиною шляху, який може призвести до примусової праці та дитячої праці.

Філіппіни вже зробили важливий крок, ратифікувавши Конвенцію про насильство та домагання 2019 року (№ 190). Це чітке зобов'язання забезпечити, щоб праця була вільна від насильства та домагань — фізичних, психологічних чи економічних.

Філіппінське трудове законодавство та законодавство у сфері охорони праці дедалі більше визнають, що захист здоров'я працівників включає як фізичний, так і психічний добробут. Виклик полягає в забезпеченні послідовного застосування цього на практиці.

Це означає посилення трудової інспекції, забезпечення безпечних механізмів звітування та розширення захисту на працівників неформального та віддаленого секторів. Без цього прогрес ризикує залишатися нерівномірним.

Послання МОП є чітким: психосоціальні ризики не є неминучими. Вони виникають через те, як організована та керована праця.

Надмірне навантаження, непередбачуваний графік, відсутність контролю та слабкі системи підтримки — це не випадковості. Це рішення, і їх можна змінити.

Запобігання психосоціальним ризикам

Профілактика вимагає справедливого робочого часу, реалістичних вимог, безпечних та поважних робочих місць і відповідальної ділової практики в ланцюгах постачання.

Вирішення психосоціальних ризиків потребує колективних дій. Уряд повинен посилити політику та правозастосування. Роботодавці повинні взяти на себе відповідальність за організацію праці.

Працівники повинні мати можливість висловлюватися та бути почутими. Соціальний діалог є необхідним.

Філіппіни взяли на себе важливі зобов'язання. Але в сучасній глобальній економіці самих лише зобов'язань недостатньо.

Умови праці дедалі більше пов'язані з торгівлею, інвестиціями та ланцюгами постачання.

Міжнародні партнери звертають пильнішу увагу — не лише на закони на папері, а й на те, якою є праця на практиці. Психосоціальні ризики, примусова праця та дитяча праця тепер є частиною цього контролю.

Праця не повинна коштувати людської гідності. Забезпечення цього є не лише соціальним обов'язком — воно є необхідним для зміцнення показників ринку праці, підтримки довіри інвесторів та збереження авторитету Філіппін у дедалі більш орієнтованій на стандарти глобальній економіці. – Rappler.com

Халід Хасан — директор представництва Міжнародної організації праці на Філіппінах.